Роки летять, наші роки, мов птахи, летять, і часу нема обернутись назад! Можна погодитись з кожним словом, крім одного: нема часу! Ви запитаєте: “Чому?”. Відповідаємо: обернутись назад, шукати, знаходити, по-дитячому радіти кожному отриманому предмету, документу, фотознімкам... 

Це дозволяє наш музей. Радіти, що все це не розкидано, а зібрано та продовжує збиратись. І все це для того, щоб предмети в музеї не просто накопичувались, а кожний мав своє призначення, мав свою послідовність при проведенні екскурсій, яких в Хеседів відбувається 7-10 на місяць. Та що там говорити: щоб музей був кімнатою, де колись жила єврейська родина, яка загинула в гетто, чи в концтаборі. Вони пішли… А речі залишились. І скатертина на круглому столі, над яким маленький абажурчик колись тепло і по-домашньому збирав усіх мешканців цієї маленької квартирки. І це тепле світло з далеких років освітлює нас і сьогодні, і ми ніколи не дамо йому згаснути. Коли Ви, відсунувши плюшеву шторку на дверях, почувши звуки старої платівки з єврейською мелодією, увійдете, то зрозумієте: Вас тут чекають! Вам тут раді! Заходьте! Брухім Абаім!